0-800-21-3222
Додати організацію(Історії успіху особистостей з Громадської Мережі «СВОЇ»)
Олександр Гребенюк розповідає про те, як відродив на Рівненщині козацькі фестивалі та зробив модним серед підлітків національне бойове мистецтво.
Визитівка: Олександр Гребенюк - керівник ГО «Самооборона Рівненщини», заступник керівника ГО «Допомога Армії Рівне», один з організаторів військово-спортивних ігор для маленьких рівнян та співорганізатор фестивалю козацької звитяги «Покровський вітер», консультант Громадської мережі «СВОЇ»
«В далекому 2009 році виникло питання, на яку секцію віддати старшенького синулю. Різні китайські та японські ногорукотанці мені не дуже, тому вибір впав на козацьке бойове мистецтво СПАС. До свого сорому, на той момент, я був людиною, абсолютно темною в історії як козацтва так і взагалі держави. Але козацький рух захопив. Екстерном прийшлося вивчати багато чого. Але в юнацькі роки був досвід рукопашу, то з більшістю випробувань справився. І стали ми з синульою козакувати. Ну і я, як людина нова в козацькому товаристві, вирішив випендритися, і кажу: «Народ, козачат у нас майже сотня, а коня живого не бачили, шаблюкою махати не вміють – ганьба. А давайте щось придумаємо, аби якесь місце в нас було козацьке?». Народ послухав і каже: «А давай». Ну і як зазвичай буває: хто придумав, той і виконує. Ось і пішли ми з Головою федерації, паном Віктором, щастя шукати, і привела нас стежина до місця на околиці міста, що гордо називалося «Козацький табір Гайдамаки». Воріт нема, бур'ян в людський зріст, в конюшні пара коней і нікого. Сіли, почекали, поки не з'явився хорунжий того табору козак Володимир. Посиділи ми, свою біду повідали, Володя - свою: про те, що не модно козацтво і нема нікому до того справи. Вирішили, що плювати. Є діти і для них маємо зробити все, аби ця малеча виросла іншою. Зауважу: це було ще до війни і до Майдану. Так почали потроху приводити до тями територію. Відродили козацькі фестивалі, почали дітвору залучати до розбудови. В один момент зрозуміли, що в нас багато коней, велика територія, і все це вимагає і електрики, і охорони, а золотого запасу у отамана не вистачає. Відтого почалося в табору нове життя. Почали культивувати відпочинок на природі в козацькому колі, а з виручених коштів розвиватися. На сьогодні маємо і козацьку кузню, і музей козацтва. Розробили програму інтерактивних екскурсій в козацьку добу для школярів, через яку весною цього року пройшло майже 7000 школярів. Мало свят в навколишніх містах та селах проходять без нашого кулішу. Час йде, ми розвиваємося, і надзвичайно приємно, коли в місті підбігають кіндери, ловлять за рукав і починають розказувати: «А ви нам в музеї казали... А я почитав в інтернеті, або - подивилась на ютубі»... І це добре, що вони дивляться і читають. Саме тому в багатьох питаннях ми зберігаємо інтригу, щоб вони самі доаналізували. І все це заради того, аби розбудити в козачатах цікавість».
Володимир Єлець розповідає, як провів в зоні бойових дій Курбан-байрам «З Україною в серці» - свято, яке стало чи не першим прикладом об'єднання розмаїття культур і традицій на Донбасі
Визитівка: Володимир Єлець (на фото крайній справа) є організатором Народного святкування Дня визволення Торецька за участю артистів-волонтерів, автор ексклюзивної акції «Трембіти з Торецька», волонтер та консультант Мережі «СВОЇ» в м.Торецьк.
«Восени 2016го, спілкуючись з турками, які живуть в Торецьку, дізнався про гаряче бажання відзначити мусульманське свято Курбан-байрам, та запропонував: «А якщо відзначити його разом з іншими українцями - не тільки мусульманами, і назвати «З Україною в серці»? У той час десь в Одеській області були проблеми з утиском ромів, і я подумав: «Не дай Боже, у нас сталося б подібне», адже відомо, як такі конфлікти можуть використовуватися ворогами. Ми знаходимося поблизу лінії фронту, під вогнем з «ДНР». З початком бойових дій у нас в місті з'явилося багато ромів-переселенців з Луганщини. І ось що цікаво - коли ми провели опитування серед них на тему - ким би ви хотіли, щоб вас називали - ромами чи циганами, 60% попросили називати їх українцями. Буваючи на фронті, я бачив в окопах поруч з християнами мусульман, і ромів так само, але тема єдності різних національностей на фронті, як на мене, не розкрита. Вирішив, що треба показати, що на боротьбу з агресором встали громадяни України всіх віросповідань. Поїхав в найближчу мечеть - до Костянтинівки, і муфтій мене підтримав. Активісти УПЦ МП та друзі «руського світу» лякали городян: «Єлець веде в місто сатану». Попереджали, що постраждають почуття православних… Але вийшло навпаки. Мусульмани Торецька закупили 50 баранів, встановив на центральній площі міста 10 величезних чанів і великий мангал. Та запросили на свято всіх жителів Торецька. Зібралося не менше 1800 людей, з яких мусульман десь 500. Ми дізналися один про одного багато нового. Наприклад - що в місті живе багато татар, і вони неоднорідні: є кримські, тюменські і казанські. Вийшло, що це була перша така масштабна зустріч мусульман між собою. Вже не кажучи про зустріч мусульман і християн. Ми сіли за величезний стіл разом. Розділили хліб. Спілкувалися до пізньої ночі. Жартували - без краплі алкоголю. Шурпу і шашлик передали через волонтерів воїнам, які захищають наш Торецьк. А на завершення свята активісти, фронтові волонтери і священики разом встановили кримсько-татарський прапор на вершині терикону, який добре видно з окупованої Горлівки».
Василь Мєзєнцов розповідає про те, як вдалося запустити проект безкоштовної стоматологічної допомоги європейського рівня захисникам України прямо на фронті та надати допомогу у відновленні зубів звільненим з полону.
Визитівка: Василь Мєзєнцов – натхненник створення мобільних стоматологічних кабінетів в зоні бойових дій, засновник та один з творців радіо «Тризуб ФМ», засновник БФ «Об'єднання волонтерів Запоріжжя», керівник консультаційного хабу Громадської мережі «СВОЇ» в м. Запоріжжя.
«Я був тією людиною, яка просто йшла по вулиці, побачила пожежу, схопилася за відро і почала гасити. Збирали з друзями по списку все, що потрібно фронту, і багато хто просив ліки від зубного болю. Стало зрозуміло, що потрібно лікувати зуби бійців. Підвернулося англійське стоматологічне обладнання - купили. Нам подарували вантажівку, в переробку якої вклали десь 120 тис. – так з'явився перший мобільний стоматологічний кабінет. З ним поїхали в АТО, та роботи було так багато, що довелося розвиватися. Спілкуємося з лікарями, робимо виставки, експонуємо наші пересувні стоматології. І лікарі приєднуються. А зрештою відчувають таку вдячність від бійців, що потреба безкорисливо працювати на потреби фронту для них перетворюється на «наркотик». Так що стоматологи у нас не лише приїжджають на тиждень попрацювати безкоштовно, а й деякі передають матеріали, або перекидають гроші. Без труднощів не буває. Наприклад: як передати полімери з Німеччини - маленьку коробку, яка коштує 15 тисяч євро? Але зараз маємо вже 3 стаціонарних та 8 пересувних кабінетів. Надаємо повний спектр послуг - і протезування, і хірургія. Навіть імпланти безкоштовно робимо. А скоро в нас ще з'явиться високомобільний хірургічний кабінет з томографом та буде 3d принтер, який може намалювати зуб. У грудні 2017го з полону «ДНР» та «ЛНР» вийшли хлопці майже без зубів. Чиновники пофотографувалися з колишніми в'язнями та надали їм наші телефони - мовляв: ось ці вам допоможуть з протезуванням. Зараз вже повну санацію всім колишнім військовополоненим зробили. На 60 хлопців треба десь 270 імплантів. Загалом 42 тисячі військовослужбовців та 5 тисяч цивільних вже отримали допомогу. Коли ми тільки кинули коріння в Карлівці (на Донеччині) місцеві поламали нам трансформатор, а зараз ставлення до нас дружнє. Тому що із зубним болем просто йдуть до нас, а ми жодній людині ще не відмовили. А взагалі хочеться системних перетворень. Тому беру участь в роботі над законопроектами, став членом Громради при МОЗі, працюю над реформуванням та змушую інших працювати за новим форматом».
Записала Тетяна Заровна.
(Далі буде…)