Про дітей війни, що відчули себе VIP-персонами, ціну життя та "знак якості", який дозволить волонтерам утримати висоту

(Історії успіху особистостей з Громадської Мережі «СВОЇ»)

Валентина Варава розповідає про літній відпочинок дітей, постраждалих внаслідок російсько-української війни

Варава2

Визитівка: Валентина Варава (на фото – крайня зліва) - керівниця ГО «Ініціатива Е+», член Ради волонтерів при Міністерстві Оборони України, військовий волонтер, координаторка Громадської Мережі «СВОЇ»

«На війну їжджу з вересня 2014 року – з тактичними аптечками, тепловізорами, автівками. Саме від військових дізнавалась про місцеві родини в скрутному становищі, про потреби шкіл, дитсадків, інтернатів та притулків. В 2015-му ми з колегами вперше вивезли на відпочинок та реабілітацію дітей з «гарячих» точок: Авдіївки, Мар’їнки, Красногорівки. Тоді ж побачили інформвійну в дії: батьки боялися віддавати дітей - при тому, що населені пункти, де вони мешкають, знаходилися в зоні обстрілів. Вони були певні, що назад їх діти не повернуться… Ми зустрічались з керівництвом кожної школи, проводили батьківські збори, терпляче переконували, що ми не «страшні бандерівці». А потім були чудові українські табори у Ворохті та в Одесі, та повернення додому в захваті. Дякуючи Посольству Чеської Республіки в Україні, ми з колегами продовжуємо організовувати відпочинок в Карпатах. Щороку таку можливість мають близько 250 дітей особливих категорій - зі шкіл «сірої» зони, та з родин захисників України - полеглих та важкопоранених. Цього року школярі відпочили у Верховині, Микуличині, Славському, Яремчі. До дітей з Торецька, Мар’їнки, Попаснянського та Станично-Луганського районів окрім дітей загиблих бійців доєдналися діти кримських татар з окупованого Криму. Підбираємо найкращі бази, де нам роблять величезні знижки, бо розуміють, що це не просто благодійність, а робота на майбутнє. Після підйому на Говерлу та живих етнографічних музеїв діти приїжджають окриленими, російськомовні починають говорити українською. Розповідають вдома про «іншу» Україну, якої досі не знали: красиву, цікаву та щиру. І це наш внесок у побудову довіри між Сходом та Заходом. А у травні діти військових та політичних в'язнів відпочили в Африці. Посольство України в Тунісі виступило ініціатором – самі знайшли мене в соц.мережі. Так народився ще один проект: почали робити дітям біометричні паспорти, бо не кожна родина може дозволити собі витрачатися на оформлення документів. Мої друзі оплатили 30 паспортів, завдяки чому вперше в житті поїхали за кордон маленькі українці. Зараз триває ця програма – звернутися може кожен!».

Ірина Лоюк розповідає про створення стандартів, завдяки яким в країні з'явиться здорове громадянське суспільство

лоюк

Визитівка: Ірина Лоюк - засновниця громадської організації «Простір можливостей», співавтор законопроектів: про службу іноземців у ЗСУ, про захист держави від колаборантів, про реабілітацію ветеранів війни. Автор етичних стандартів Громадської Мережі «СВОЇ», натхненниця впровадження в громадський сектор інституту репутації.

«У громадську діяльність занурилася в 2014ом, надавала безкоштовну юридичну допомогу фронтовикам і сім’ям загиблих. Але дуже засмучували приклади, коли заявивши про себе, як про захисника нужденних, деякі громадські лідери йшли до прихованої мети «по трупах» обдурених бенефіціарів. Тож вирішила запропонувати колегам механізм - як працювати так, щоб ніяких сумнівів в їх чесності не могло бути в принципі. Наша країна має величезний благодійний потенціал, ми всі спостерігали, як і прості люди, і приватний бізнес підтримували волонтерів. Але благодійні процеси пішли на спад, і не тільки тому, що поменшала військова загроза. В цивілізованому світі існує система регулювання громадянського суспільства зсередини. Тож і нам треба виробити певні параметри і їх дотримуватися. А ще - пояснювати активній громадськості значення інституту репутації. Ось з цією думкою я зареєструвала «Простір можливостей». І майже рік шукала партнерів. Однодумцями виявилися БФ «СВОЇ», ГО «Правова допомога 3332», «Ініціатива Е+», «Фонд Святої Покрови» – серед яких багато людей з репутацією, що вистраждана на Майдані і здобута на фронті. Між собою ми домовилися розвиватися за європейськими стандартами. Разом створили Громадську мережу, яка почала рости. І вже маємо в Мережі більше 60 неурядових організацій, які погодились на своєму прикладі впроваджувати відкритість, прозорість та відповідальність. Прагнемо створити свій знак якості, що дозволить утримати високу планку довіри, яку волонтерський рух подолав майже 5 років тому».

Оксана Сухорукова  розповідає про програму «Жити», за якою «СВОЇ» опікуються важкими онкохворими

8 8

Визитівка: Оксана Сухорукова (на фото - в День визволення Торецька від російських загарбників) - виконавчий директор БФ "СВОЇ", один з ініціаторів створення Громадської мережі «СВОЇ», член Громради при МОЗ, ефективний захисник прав пацієнтів і лобіст медичної реформи.
«Події на сході та в Криму перевернули мою свідомість. Я зрозуміла, що немає нічого ціннішого за життя, честь і людську гідність. Для порятунку людини, ким би вона не була, я готова робити все від мене залежне. Підрахувати, скільки життів вдалося врятувати БФ «СВОЇ» за останні роки я навіть не намагалася. Одна з наших програм так і називається - «Жити». Ми взяли найважчих пацієнтів, розуміючи, що це дуже витратно для держави. 113 тисяч гривень коштує один флакон препарату, який потрібен, наприклад, Олені з Кривого Рогу, яка зараз проходить лікування лімфоми Ходжкіна. Рак з'явився, поки чоловік Олени - Денис був на фронті. Хтось порадив їм звернутися до нас, і наша Леся Литвинова розповіла у себе в Фейсбуці історію цієї молодої пари. Ми розпочали збір коштів, і нам вдалось! А нещодавно вони зателефонували: «Коли ми до вас дзвонили, вже готувалися вмирати. А ви нам не тільки гроші зібрали, ви повернули віру в людей». До 1 березня 2018 року ми допомагали малими сумами хворим людям з родин ВПО. Але потрохи стали розбиратись в держзакупівлях та держпрограмах, зрозуміли, що є речі, які хворі можуть отримати безкоштовно. Вирішили займатися тільки самими «важкими» - кому більше немає до кого звернутися. Переселенцю з Луганщини Олексію зібрали 600 тисяч гривень. Йому треба пройти 4 курси терапії. На першій 240 тисяч гривень зібрали батьки хлопця (як вони отримали кредит і як планують віддавати – то окрема історія). Перша «хімія» в Олексія проходила під обстрілами в Луганську. Коли лежав під крапельницею, до палати забігла медсестра і прокричала, що, мовляв, будівля замінована - хто може, той має бігти. То він і не пам'ятає, як опинився на порозі квартири. Гроші для Олексія – це майже диво - були зібрані всього за тиждень і приходили зі зворушливими коментарями в графі «призначення платежу» - від тих, кого ми добре знаємо, від незнайомих, від тих, хто свого часу отримував у нас допомогу, та тих, хто допомагає регулярно... Але насправді в 80% випадків, з якими люди звераються до нас, немає потреби в зборі коштів, або витрат фонду - держава закуповує препарати, а люди про це не підозрюють, і на все погоджуються, побоюючись сваритися з лікарями. Іноді варто зайти на сайт медустанови, щоб переконатися - ліки є в наявності. Тому проводжу консультації, пояснюючи ці прості речі та сенс медреформи. Намагаюся зруйнувати «страшилки» про реформу, які спеціально поширюють її противники. Переконую людей, не платити благодійних внесків, які у них вимагають, та захищати свої права. Раджу тільки те, через що пройшла сама - на прикладі онкохворого батька, та супроводжуючі пацієнтів фонду. Всупереч найстрашнішим діагнозам, ми завжди поруч та віримо в їх одужання. Заради цього доводиться займатися нудною паперовою роботою, відправляючи запити, а в результаті з'являється новий нормативний документ МОЗу, який полегшує допомогу. Повільно, іноді непомітно, важка машина радянської медицини розгортається в сторону гідного ставлення до людей».
Дякуємо Посольству Чеської Республіки в Українi / Czech Embassy in Ukraine за фінансову підтримку в процесі створення Громадської Мережі «СВОЇ».
Всі фотографії, що ілюструють Історії успіху - з особистих архівів представників Мережі.

Частина 1: Про голлівудські посмішки колишніх полонених, Курбан-байрам в «червоній зоні» і гордість рівненських козачат

Частина 2: Про "кіборга"-підприємця, нескінченний благодійний ярмарок та стратегічний шляхопровід, що не коштував ні копійки

Частина 3: Про будинок мрії для сімох "квіточок життя", виховання майбутнього та інформаційних агентів змін 

Підготувала Тетяна Заровна.